Драбина
(Сонет)
Так просто добувається вогонь.
Черкнув сірник – і полум’я до неба.
І терти із останніх сил не треба,
брусків не випускаючи з долонь.
Так само на ворожу оболонь
послати можна ніби кару з неба,
щоб не зробив невільника із тебе,
відправивши його в потусторонь.
Тож заспокойся, предку, я – не Бог.
Така ж звичайна, як і ти, людина.
До речі, не чужа, твоя ж кровина.
Вітчизна наша нам одна на двох.
А всі дива – історії драбина,
досягнень запорука й перемог.
––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761468
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Анатолій Загравенко