«Сподіваюсь, у вас є страховка?», --сказав він, виходячи з машини. «Звичайно», --відповіла я, намагаючись не дивитись на свіжеобідраний (мною!) бік його машини, біля якої я спробувала запаркуватись . Навіть я, яка зовсім не розуміється на марках машин і на році їхнього випуску, ясно бачила, що машина була нова, солідна і (кгм...в роті пересохло) дорога. Це був мій перший самостійний виїзд у місто і перша моя спроба запаркуватись у тісному ряду перед гастрономом. Того дня я одержала права. І треба ж такому статися, щоб він ще й сидів у своїй машині, слухаючи музику, коли я надумала паркуватись (не те, щоб я поїхала, не залишивши своїх координат -- за кого ви мене маєте?)! Далі він стояв і спостерігав, як я подаю назад, і я з переляку не могла зміркувати, в який бік вивернути кермо і тому...так би мовити...якщо чесно...обідрала її ще раз. Коли все скінчилось (себто він сам сів за кермо моєї машини і вивів її, криво-косо застряглу, у проїзд між рядами), я почала порпатись у сумці. Папірця із страхової компанії не було (я потім знайшла його вдома на підлозі). Становище ставало вкрай незручним. Перша думка, яка приходить до голови в подібних обставинах, --дзвонити чоловікові! Мобільного телефона також не було... Вже пильніше придивляючись до мене і наблизившись впритул, постраждалий водій витяг свій телефон, з якого я й подзвонила. Слава Богу, чоловік був на місці і поставився до всього стоїчно. Він продиктував мені дані нашої страховки, я передала їх водієві. Наостанок я ще спробувала вдати із себе людину досвідчену і попросила його не зв’язуватись одразу із страховою компанією, а оцінити заподіяну шкоду, і якщо вона буде в межах нашої франшизи, то ми заплатимо зі своєї кишені. Я десь чула, що мудрі люди так роблять. Він, мабуть, одразу збагнув, що я поняття не маю про ціни на автомобільний ремонт (пізніше виявилось, що нове покриття обійшлося йому втричі дорожче, ніж я думала), але зробив вигляд, що погодився. Втім, цілковитої довіри в нього до мене не було. Вже ввечері я узнала, що він передзвонював чоловікові – переконатись, що номер дійсний.
У пам’яті залишилось, як повільно й болісно кривилось його лице, коли я незграбно подавала назад, вдруге обдираючи з його машини фантастичну фарбу кольору темно-синього нічного оксамиту. І як він при цьому мовчав і терпів.
Благословенні будьте, чоловіки!*
* «Благословенна будь, наречена!» (О.Генрі «Персики»)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2017
автор: Вікторія Т.