Укотре день вмивається слізьми,
Своїх синів країна поминає.
Здається сили плакати немає,
Бо досить часто плачемо ще ми.
Хай каже хтось що полягли дарма,
Щити фанерні не спиняли кулі.
В Небесну сотню йшли новоприбулі,
Бо в когось совісті було катма.
Вони пішли дочасно за межу,
Бо жити у брехні вже не хотіли.
Нетлінну душу відпускало тіло,
Щоб долю убезпечити... чужу.
Їм нині віддаємо шану ми
І дивимося в очі на світлинах
Отого батька, чоловіка, сина...
Їм завдяки виходимо з пітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761573
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Патара