Десь у тумані, на моїй землі
Приносить морем кораблі.
Мене у снах туди приносять
лелеки, там лишитись просять.
Мені там світло не горить,
мої вогні давно вже погасили.
Одна лиш думка в голові бринить:
там величіють пращурів моїх могили.
Мені не бути там Олімпом
і не рости, як липа, на отій землі,
мені лишилось згадувать дитинство,
ті неосяжні часу ліхтарі.
Скажу у тишині відверто:
лишу цей вірш дочці чи сину,
Я там лишила своє серце,
де червоніють кетяги калини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761600
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Ксеня Шелест