Як важко, на душі, мій друже,
Чому, так замало повітря,
У грудях тисне, дуже - дуже,
Згадала пророцтво Кобзаря.
Події,страшні на Майдані
Чимало, вже чотири роки?
Мов бачу, щити дерев`яні,
Людей - революції ростки…
Зневага, вже терпіння вбива,
Тому й вийшли смілі, відважні,
Країна неначе ожива
Щоб краще, жилося Вітчизні.
Шкода́, так було й все минуло,
Немов у тумані страшний сон,
Страхи, більш сотні загинуло,
Відважні, таки ж звільнили трон.
Що далі? То наче у пітьмі,
На жаль, все призвело до війни,
Як страшно і не тільки ж мені,
Журба, там гинуть наші сини.
Коли ж ми встанемо із колін?
І хто, очолить навести лад?
У храмі молитви, плине дзвін,
А там, на сході, стріляє «град».
Тепер, День гідності й свободи,
Чи марні, усі сподівання?
Чомусь, немає нікого з влади,
Що раз, у душі хвилювання,
Не вмре надія, на єднання.
22.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Ніна Незламна