Коли вже той, останній постріл прозвучить,
І гострий спокій простір переріже,
По розмінованому полю ідучи,
Історія нові рядки напише.
Чорніше чорного на чорному слова:
«Москаль – не брат! А витівка потвори».
Хай пам’яті жалюча кропива,
Блукаючи по споминах, говорить.
Не забувайте, українці, ні на мить
Колгоспне рабство і жорстокий голод,
Що принесли вам тридцять третьої зими
І борщ останній виплеснули в холод.
Тисячоліття нове, третє проросло,
Брати червоні колір не змінили.
Горить під обстрілом донеччини село,
Луганщину червоним окропили.
По розмінованному полю ідучи,
Історія нові рядки напише?
Коли вже той останній постріл прозвучить
І гострий спокій простір переріже?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2017
автор: Валентин Довбиш