Цикл «Бриз»
Холодна осінь закує свідомість
В кайдани, і не вибратися вже
З її тенет, а далі невідомість
У серце вжалить сяючим ножем.
Розтане ця туманна невагомість,
Мов перший сніг, відійде міражем,
Дарунок принесе мені натомість,
Що за вікном осиплеться дощем.
Сльозами упаде останнє листя,
А ми із ним кометами униз.
Лунає знову ця самотня пісня,
Пронизує все тіло, наче спис.
На березі чекаю, все імлисто,
В обличчя б'є лише осінній бриз.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.11.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761804
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.11.2017
автор: Володимир Верста