Мій ангел ніколи не плаче,
Мій ангел не знає втоми,
Він не чекає удачі,
Коли ми ведем розмови.
І погляд у нього синій,
Як небо в травневу зливу,
Мій ангел, з лицем хлопчини,
І каже: «Життя - це диво».
І вірить в це вперто й ясно,
І каже: «Усе минає,
Це люди якісь невчасні,
І запалу в них немає».
У нього робочі руки,
Долоні важкі й згрубілі,
І очі, в який розлука,
Опалює все на тілі.
Та якось приходить днями,
І крила свої ховає,
Все дивиться за птахами,
І світ називає раєм.
І вчить не боятись зльоту,
У нього усе так просто.
У в мене суцільні квоти,
І близькі-далекі гості.
І якось в пусті години,
Коли я не знаю хто я,
Він бачить в мені людину,
Якій не потрібна зброя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761806
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2017
автор: Невідомська Вікторія