Чорні коси розплела
ніченька сріблиста.
Очі - зорі в небесах
й річка дзвінка, чиста.
Щічки мальвами цвітуть...
рум'янець ледь видно.
Голос - чисте джерело,
що дзвенить привітно.
Біжить тихо, між отав...
там, де річка... там, де став.
Тихо-тихо дзюркотить, присипляє
всіх, хто спить.
Є у ніченьки ясної
разочок намиста -
Горобини пишні грона,
калина іскриста.
Сукня бархатна із трав
перлами сріблиться.
А на ранок, від заграв,
в росах заіскриться.
З ранком стрінеться на мить
нічка-чарівниця.
І проснуться всі, хто спить...
Сонце заіскриться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761831
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 23.11.2017
автор: Надія Башинська