Давно у сиву далечінь спливли літа,
Та дух , козацький, як завжди, витав,
Дух пращурів – йому тісна могила.
Ні смерть, ні війни дух цей не зломили.
Він непокірний, гордий, не одне життя
Вів козаків до слави, до важких звитяг.
Літав, як Божий дар, завжди над нами,
Вертав на землю знову дочками, й синами.
І кров козацька з ним міцніє, ожива,
Й народ з ним іншу долю вишива,
Бо дух – то вічне, те, що нас єднає.
Ми, українська нація, така одна є! 15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2017
автор: Ганна Верес