Ляжуть на шкіру шовки бороди
щільним каркасом нового обличчя.
Лик помужніє, та дух молодим
буде завжди, мов прудка кобилиця.
Мордомодерний, стійкий індивід
мужньо зіб’є об шаблони коліна.
Скільки йому на хребет не давіть –
вирветься з нього єство маскулінне.
– Піп! – Бородою під очі заріс!
– Цап! – Борода підмітає долівку!
– Ні! Моджахед: від зорі до зорі
бороду будe носити довіку!
Шкіра, позбавлена злих катувань,
бритвам ужe нe вклоняється в’язнем!
Бритвам, пожбуреним у котлован,
сняться поголeні пики люб’язні.
Пишнобороді обличчя. – Краса! –
В лиця волосся вплелося канвою.
Голений писок – слизький круасан,
гноблений бранець під нігтем конвою.
Шаблeбородьки шаблони січуть!
Лик у шовках – риса аристократа.
Лики іконні, дмухніть на свічу. –
Бороди світло примножать стократно!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761856
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.11.2017
автор: Олександр Обрій