Ой, якби ви знали люди
По городі в мене всюди
Кабанці наче жовтенькі
І великі і маленькі
Схожі на сонце гарбузи
Серед трави, справжні тузи.
Тож запрошую сусіда
Ну не хлопця, майже діда -
Кажу я каші наварю
З ним про те, се, поговорю
Сусід був, вже на підпитку
Витирав червону пику
Та, я ось… Був у Наташки
На сніданок з`їв там кашки
На обід йду до Орини
А на вечір до Хрестини
Уочах горять іскринки
Оце вийшов від Маринки
Один на селі зостався
Зізнаюсь, трохи змотався
Завтра зранку, не поспішай
Встане сонце, чергу займай.
Питаю, - Без черги можна?
-Якщо… Ти часом спроможна
Схилити мене до (страсті)
Згадай, як тоді в посадці
От біда, це ж суржик знову
Про спокусу веду мову
Від слів, геть оторопіла
Як квітка почервоніла
-О, ти даєш діду однак
На вагу золота, козак!
Нащо нам, завтра чекати
Все зумію, йдем до хати!
23.11.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2017
автор: Ніна Незламна