́На просторах мережі не знайдеться жодного слова,
Ні одної іскринки нема там, що може згодитись
При великому холоді, щоб запалити дрова
І щоб самому духовно собі "запалитись".
В павутині найбільшій не варто шукати мудрість,
Так, як прихисток пташка не буде шукати в неволі
Є для неї - лиш небо, що має найбільшу значущість
Наше небо, мабуть, тільки в рідному батьківськім слові.
На просторах мережі не знайдеться
жодного серця,
Що синхронно з твоїм, ради тебе, (тобі) буде битись.
То ж не варт на "стіні" виливати душі озерця,
Вони плямами стануть і легше не буде жити.
Не шукай в мережі джерело, восени щоб зігрітись
Там не має угідь, як і прихистку над головою.
Набагато приємніше з мамою, татом зустрітись,
Не боятися бути справжнім, без масок, собою.
Знаєш, є на планеті одна (може, більше) місцини,
Де без фото, пароля, твоєї душі люстерце.
Пройде час, прийде час і настане та ясна днина,
Ти відчуєш, - це б́́́́́атьківське, рідне, знайоме
серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761920
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2017
автор: Таня Барабарщик