Перехопило подих, лопнула струна
І шурхіт крил твоїх лунає наче вирок.
А як же я, тепер, у цьому мороці одна?
Серед затертих буднів, без яскравих бирок.
Летиш? Лети... Візьми з собою сміх
І теплий погляд у кишеню - то на згадку.
Мені ж лишається одна з останніх втіх:
Недоброзичливцям на лихо бути у порядку.
Печаль загорнута у риму - справжній кат,
Що в жертви обирає надто гордих.
Скажи, чи лиш мого відтяли світу шмат,
Чи лиш мені одній перехопило подих?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761990
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Ірин Ка