Прошита осінь золотим промінням
Відчалила, неначе корабель,
До дальніх, ще незвіданих земель,
Укривши землю дощовим насінням,
Завуальовану туманом сивим,
На фоні вже обідраних дерев.
Сердитим вітром покотився рев
Коротким днем — холодним і примхливим.
Довгенька ніч, устелена думками,
Переступила чутності поріг,
Притрусить сум та тугу перший сніг,
І радість лунко потече струмками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2017
автор: Lana P.