Давно я не писав про осінь,
Про жовту гавань – верболіз.
Про ліс, що позолоти просить
І ранок втомлений до сліз.
Давно я не писав про літо,
Що зветься бабиним завжди.
Про сад намистом оповитий
І про смачні його плоди.
Нічого не скажу за зиму,
До неї треба ще дожить.
А за вікном лютує злива
І все дощить, дощить, дощить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762007
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Східний