Я українка… Це високе ймення
Усе життя несу я у душі,
І істину пізнала достеменно,
Як до свободи мій народ тяжів.
Я українка в –еннім поколінні,
Тут пращурів могили і хрести,
І пам'ять є про них свята й нетлінна,
Як споконвічне: Господи, прости!
Я українка й гордо заявляю,
Що Україна – це моя земля.
Сьогодні ж в серце у моє стріляють
Недолюдки, керовані з Кремля.
Я українка – випалене часом.
Це код мій і єдиний позивний.
Моя земля – це є земля Донбасу,
Карпат, Полісся й Криму без війни!
Я Українка!
23.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762025
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Ганна Верес