Що Бозя хліба дав, наснилося дитині.
Малий оповідав:
- На білій скатертині лежали калачі, медяники, ватрушки. А поряд з часником в полумиску пампушки.
- Поспи, мій рідний ще.
Благала сина мати.
- А раптом і борщем там стануть частувати.
- Боюсь... ковтну води.
- Чого ж тобі не спиться?
- Бо може і туди злий дядько нагодиться. Та забере усе із Райської комори. Ще й стане вимагать від янголів покори.
- Не відома, дитя, йому туди дорога. Царюють у душі совєти замість Бога.
Поснули, на вустах їх усмішка іскриться. Смакує вже обом захмарна паляниця...
Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду. Мільйони не вернулись з небесного обіду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762097
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Ірин Ка