В селі Сімер, в Закарпаттю.
Файна дівка в файнум шаттю
У суботу шлаяр вділа.
Свальбу мала... Лем ревіла.
-Шо ся стало? Ты як ружа!
-Вубралі чужі мі мужа...
Прийдуть друшки, поспівавуть.
Я ся сміву... Най не знавуть.
В нього коні, вун багатий.
Сто перин... На них лежати
Буду як сама цариця...
Сльози мої як водиця...
Я ще ниґда не любила.
Бо ня мамка не пустила
До Іванка... Бо він босий.
Такий бідний... Зріжу коси,
З них пошиву му топанкі.
Передам через ціґанку.
Зняла шлаяр, одрізала.
-Я ся йшы не ціловала...
Іде свальба долу селом.
Чому плаче наречена?
Дружки заздрять. Пребагатий!
Шо юй в серці?.. Кому знаті?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762140
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2017
автор: Відочка Вансель