Ой ріка моя ріка –
без зупинки в часі плинеш...
Зірка очі не змика,
світ міняється, як глина.
Добре, як у тих руках
і добро із неї ліпить
те, про що ми в милих снах,
бачимо у квітах липи...
Хвилька б'є у береги,
а земля, як килим стелить...
Щастя всім нам до снаги,
чому ж мрії війни мелять?
Не туди, знаття, йдемо –
не до злагоди й єднання.
Мир згубили, перемог
жертвенних куєм на грані.
А в цей час хтось на крові
статки робить і сміється...
Даймо ж раду голові –
задурили вже до греця.
Ой ріка моя ріка –
не спинить , не повернути...
Так невже вік жити в скруті
посеред життя, злегка?
25.11.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762197
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.11.2017
автор: Променистий менестрель