Ну розкажи мені "Людино",
Чого душа ночами плаче?
Чого серденько твоє ниє,
Яку тривогу воно кличе?
Чого вночі тобі не спиться?
Солодкий сон не присниться?
-Бо ранить душу світ безбожний,
І час настав такий тривожний.
Гуляють світом смерть і мука,
Людей доводить до розлуки.
-Забудь усі тривоги лишні,
Згадай дитинство босоноге,
Коли не знав ти,ще тривоги.
Коли ти друзів мав багато,
І були вдома мама й тато.
І сни були такі солодкі,
А ночі були закороткі.
-Матусю, цить, не ятри душу,
Це все я пережити мушу.
Колись-це зло піде з вітрами,
Добро залишиться між нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Діана Кіс