Восени, восени, восени
Затужили тумани за мною.
Постривай, обійми, зупини,
Поспіши, тане час за горою.
Руку тихо мені простягни,
Не шкодуй, що тумани упали.
Світло й сонце мені поверни...
Чуєш, в сутінках скрипка заграла?
В пісні скрипки заплакані сни,
У тумані так тихо і млосно.
Восени, восени, восени
Ця дорога до радості? Хто зна!
Грай, заплакана скрипко, згорни,
У туман всі страхи і печалі.
Восени, восени, восени
Краще видно замріяні далі.
Дочекатися треба весни,
Затанцює промінчик в калюжі...
Спи, коханий, вже пізно, засни.
Восени навіть скрипки недужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762239
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2017
автор: Олена Бокійчук