Обіймів, поцілунків не було ще...
Немає спільних спогадів у нас.
А дощ думки старанно так полоще,
Змиваючи із пам*яті той час
Де я тебе не знала й не чекала...
Де ти мене не знав. Скажи, чому:
Мені тебе - до сліз, коханий, мало,
В безсонну ніч, в беззоряну пітьму?..
Ти все вже відібрав у мене, любий!
Все те, що - цінним марилось мені!
Чи болісна така для мене згуба? -
Я тисячу разів скажу, що ні,
Бо зовсім не шкодую за минулим.
Причина - ти! Тебе не було в нім!
Вчорашні дні в душі моїй поснули -
Коханням перекреслені твоїм.
Одне лише до тебе є прохання:
Якщо помре в тобі любов твоя -
Не край мене, мов лезо, тим зізнанням!
Промовч, благаю, щоб не вмерла й я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2017
автор: Елена Марс