Сивіє дим, кричать ворони
І трупи, трупи, трупи скрізь
Лежать опухлі і голодні
Людей не смерть - а голод їсть!
Три колоски розвіяв вітер
Сльозами землю оросив
Ну хай дорослих, нащо діток?!
Без крихти хліба залишив.
Шматочок хліба - це багато?!
Три колоски - мішок зерна?!
Хіба ж за це все помирати?!
Яка ж то смерть дурна й страшна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762456
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2017
автор: Олена Собко