Той перший крик не зможу я забути.
Тремтіння тіла, що дає життя.
І покладаюсь я на милість Божу,
Коли іде у світ нова душа.
Малесенькі, до щему ті долоньки,
Це рідне! Відчуваю всім єством.
І сльози радості солоні і солодкі,
Шалено потекли у мою кров.
Емоції зашкалюють від щастя,
В мені було два серця. І одне
Всю пуповину страху перервавши,
У світ земний, в нове життя іде.
Малий клубочок тендітний й дуже ніжний,
Все це в моїх руках – багатство світу!
Мій милий янгол, чистоти й безгрішності…
Ти сенс життя – що маю я любити!
Наші серця, вже б"ються в унісон,
У двох тілах що зв"язані навік.
Той перший крик, сполохав і пройшов.
Через роки, був інший любий крик…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762465
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.11.2017
автор: Шкурак Тетяна