ПРАВО НА ЖИТТЯ
Йшов по землі тридцять третій рік...
лютий голод завивав, як вовк у ліщині...
день прожити здавалось, як увесь вік-
святий хліб на вагу золота- сиротині.
Віддавали кращі речі за кусочок хліба ...
щоб прогодувати накормити родини свої,
мерзлу бульбу-пекли на вогні опухлі діти .
і чоботи на всіх по черзі йшли до стерні.
У засніженому полі шукали колосок зерна...
у злиднях, як скелети ходив заморений люд,
як повзуча змія розповзлася - чорна чума-
хиже плем'я заганяло у рабство загнаний кут.
Червона орда відбирала право на життя...
вимітала у селянина із комори до зернини,
плакала Україна воском скапувала свіча
косила смерть косою помирали щохвилинно.
Як чорні круки налітали на жертву у село...
селянина обшукували під прицілом автомата
господаря називали ''куркулем'' за зібране зерно,
за те ,що гарував не лінився і збудував хату .
Всю сім'ю, дорослих і малих гнали в Сибір...
дехто втік через вікно переховувався у лісі,
за біженцем гонили, як пси оскаженілий звір...
шукали їх по чужих хатах у соломі на стрісі.
Хто сильніший ,той вижив скитався де міг...
добрі люди переночували взяли у прийми,
розлучили батьків і дітей назавжди навік-
і пухли животи від голоду горя і кривди.
Cвіте , пам'ятай!- голодомор і геноцид на Україні...
у цей день, у мовчанні запали скорботну свічу,
за мільйон жертв помолись на безіменній могилі -
віддавши ,честь і шану їм схили голову свою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762487
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Чайківчанка