…Лапаті сніжинки елегантно, немов балерини, ковзали по промерзлому повітрю, то ніжно торкаючись одна одної, то беззвучно розбиваючись об мокрий асфальт. Підсвічені холодними вогниками денного світла - виблискували та ніжились в променях вуличних ліхтарів, як діаманти, розкидані по дну чистої річки рукою невідомого Робін Гуда.
Двері в палату № 8, Московського інституту дитячої онкології, відчинились настільки тихо і повільно, що медсестра ледь помітила цю незначну зміну звичної їй обстановки.
- Заходьте, тільки тихо - Даринка щойно заснула.
- Як вона?
- Зранку знову почались болі, кололи морфій.. три ін’єкції зробили поки біль вщухла. Пару хвилин назад - заснула. Навіть не було можливості привітати її з днем народження. Як мені її жаль…
- Можливо ви відпочинете поки що - ми і так з чоловіком до ранку тут пробудемо.
- Якщо щось потрібно - ну ви пам’ятаєте: чорна кнопка - чергова медсестра одразу буде тут…
- Так, так… Дякую вам, Олено Володимирівно… Ви нас так виручаєте… Ми з чоловіком цілими днями в пошуках грошей на цю операцію…
- Нічого страшного… Даринка за цих чотири роки нам стала як рідна…
Мати з батьком з обережністю тих сніжинок, що кружляли за вікном, розмістилися в кріслах навпроти лікарняного ліжка Даринки. На білосніжних простирадлах з чорним розпізнавальним кутовим штампом інституту, семирічна дівчинка виглядала справжньою сплячою красунею. Не вписувались у цей цнотливий пейзаж тільки тоненькі сині ниточки, які тягнулись від індикаторів пульсу на зап'ясті і шиї сплячої принцеси до кардіографа, який цинічними високочастотними пульсуваннями невблаганно відраховував останні секунди цього першого, по справжньому сніжного дня народження Даринки…
За вікном, із завидною граційністю, немов у повній невагомості, пропливали мільярди зимових коштовностей, ніжно торкаючись одна одної та вальсуючи, неймовірно красивих та таких різних…беззвучно розбиваючись об мерзлий асфальт…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2017
автор: Віктор Ковач