як ніж хірурга філігранно
виводиш коми і тире
чекаєш знаку від світанку
та він ніяк не настає
бо ненаста́нним має бути
пробач, я правила забув
в пітьму кромєшную стрибнув же
пірнув в емоції, себе нездужав
в твоїх ОЧАХ бо потонув
взаємність – розкіш, дні – короткі
ще й математика дратує
та намагаюсь розібратись
як МОВА серця фунцЙонує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2017
автор: Радомір