Я знову чекаю весни.
Вже не холодно, але й не тепло.
Я дивлюсь як летять хмарки,
Зовсім близько і так далеко.
Вже не холодно в руки холодні.
І не тепло як було завжди.
Заливають бульвари в безодню...
Ці легенькі, теплі хмарки.
Звідкіль взявся натомлений вечір?
Ще хвилинку і втопить стежки!
У блискучих, водяних мольбертах
На асвальті малює казки.
Де-не-де ходять радісні пари.
Дощ для них - не помітний співак.
По шибах вінтажного бару,
Стукотить заржавлений цвях.
Ще хвилинку і піду за ним,
Рахувати його срібні краплі.
І ліхтар світлом нічним,
Елегантно освітлює плаття...
Я за руку його візьму,
І невільно подамся по залі!
Серед вулиць сліпих іду.
Де на мене тепло чекає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762562
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Ірина Олійник