strange ways, part IV

її  шкіра  –  тонка  порцеляна,  а  її  голос  -  багрянець.
вона  ходить  постійно  в  золотому  й  рожевому  сяйві,
що  згасає  лише,  коли  вона  гнівається.
вона  демонструє  світові
все  багатство  тілесних  гармоній;
вона  запальна,  як  іспанський  танець;
її  устами  промовляє  моя  смерть.

вона  накликає  на  себе  мрії,
щоб  їх  скуштувати  й  поставити  на  поличку.
вона  випробовує  всі  дзеркала
своєю  вродою,  що  як  грецький  вогонь.
коли  вона  йде,  сигналять  всі  машини,
а  всі  перехожі  скручують  собі  в'язи  в  розпачі  –
так,  бо  любов  –  її  улюблена  забава
з  самого  малечку.

вона  любить  мене,
ця  уквітчана  міс  аргентина;
вона  любить  з  усіх  кепкувати
ще  більше,  ніж  любить  мене.
отака  то  вона  боязка,  непокірна  і  неприборкана  
понад  усе,  в  будь-який  спосіб,
до  останньої  краплі  крови.

полюбляє  валятися  в  ліжку
й  дивитися  там  якісь  фільми.
вона  дивиться,  й  мріє  про  свого  чоловіка:
він  раболепсько  вклоняється
й  благає  кохання,  як  ласки.
вона  вередлива  й  вибаглива,
її  регіт  –  такий  безсоромний,
що  всім  мимоволі  моторошно:
така  вже  вона,  хай  бог  милує.

а  ще  вона  любить,  як  каже,
коректних  людей  в  одностроях,
як  також  і  роллінг  стоунз.
вона  лагідна  й  ніжна,  любить  маленького  брата
і  не  сварить  його  за  жорстокі  ігри;
братик  на  неї  дивиться,
як  на  святу  евхаристію,  правда.

вона  проста  й  правдива;  вона  –  правдивий  скарб,
правдивий  скарб  мистецтва  без  всяких  постаментів.
вона  вільна  від  всього,  лиш  не  від  гри  венери,
а  то  така  гра,  що  гляди  й  начувайся.

вона  мене  рятує,  вона  розсипає  світло  
якогось  надзвичайного,  тонкого  пацифізму.
вона  жагуча  й  жадібна,  ледача  та  лінива,
і  ні  до  чого  навіки  не  здатна
прикипіти  навіки  ні  думкою,  ні  серцем.
так,  боязка  насправді.  вона  уникає  людей.  
так,  вона  любить  деякі  речі,
та  ще  більше  боїться  стількох  багатьох  речей!

ось  вони  з  матір'ю,  мов  дві  матрони,  йдуть
просвітлені  й  тихі  додому  з  недільної  меси.
моє  серце  кричить.  я  старався,  я  намагався,  –
та  вона  поховала  мене  живцем;
спалила,  і  воскресила,  щоб  потім  спалити  знов
в  коханні,  і  в  ревнощах.  всі  почуття  вже,  здається,
сплуталися  в  одне:  плакати  
і  кричати  на  цілий  світ  до  неба

за  твором:  miss  argentina,  iggy  pop

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2017
автор: Crystal view