Спасибі, мамо, що дала мені життя,
Тобі до ніг щоденно поклоняюсь,
До тебе маю сильні почуття.
Пробач, що інколи так сильно помиляюсь.
Пройшли роки, я вже доросла стала
І у дитинство більше не вернусь.
Як падала, мене ти піднімала,
Відтоді падати я більше не боюсь.
Пробач мене твої жагучі сльози,
Що бігли із твоїх ясних очей,
Коли ти поряд, не страшні й морози,
А скільки ж не доспала ти ночей?
Твоя усмішка від усіх хвороб лікує.
Як ти щаслива, серце не болить.
Як пригортаєш і мене цілуєш,
Я хочу, мамо, зупинити мить.
Мене постійно можеш зрозуміти,
Тебе цінує вся наша сім’я
І на питання: "Що найкраще в світі?"
Я просто скажу: "Мамине ім’я".
І пахнуть руки м'ятною росою,
В моєму серці завжди запах цей.
В безпеці, мамо, я лише з тобою.
Ти ангел мій межи простих людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762660
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2017
автор: Іра Герасименко