Що дня плакала свекруха.
Бо невістка не така.
І не так вона працює,
Їй ця сукня не пасує,
Тай ніби вона горбата,
Тай ніби підстаркувата.
Для синочка геть не пара,
Одним словом ніби шмара.
Плакала та все кричала,
Зовсім ще тоді не знала,
Що минуть швидко літа,
І вона тоді "не та",
Буде їй допомагати,
Шанувати та мовчати,
Мов дитину колисати
І ніколи дорікати.
Якби ж тоді було знати.
Мовчки глянула стара,
Зрозуміла що "не та',
Наймиліша, найгарніша,
Серцю стала найрідніша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762733
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.11.2017
автор: Лариса Закієва