мені так сумно, що вона пішла!
занадто довго я кохав ту жінку.
гей, синку,
ходи-но, що дам? збігай, та принеси мені
метричну пінту спокою, чи якогось такого тепла.
так. і нема де піти: всі друзі давно переїхали.
сиджу тут та милуюся розжареним західним сонцем.
ну, а далі – сама самота. не плачте за мною,
сентиментальним рудим японцем:
такий вже мій шлях самурая, правильно.
мій шлях – то моя мета.
і ліжко самотнє, і холоднокровне серце.
який тут безлад! не свинячу, то й не прибираю.
он ворона прилетить,
та сяде привітно скраю.
гадаю, помру ще раніше, ніж постарію.
так, так. я втомився від цього мислення;
я втомився від плакання. ось прибіжить малий,
і на шлях не дивитимусь.
такий він сумний та порожній!
за твором: move on alone, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: Crystal view