Світає день у тиші первородній,
малює ранок контури дерев,
стріляє промінь, ще такий самотній,
та в ночі сонце владу відбере.
Останні зорі тихо засинають,
гойдаючись в колисках із хмарин,
пташині голоси із лісу долинають,
іскрить на небі сонячний бурштин.
Туман димить, ховаючись в низину,
росою вкрились трави польові,
залазить ніч у хащі між бузи́ну,
щоб відпочинок свій довірити сові.
15.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: Пасічник Анатолій