Накрапав дощ віршем в мої думки,
Волого витік з серця слізьми в очі,
Завмер на мить та скапнув у рядки
Заплакаши папір посеред ночі
Під шум дощу до ранку дозрівав,
Тривожив сон, вистукуючи риму
Зі сходом сонця зболено представ
На суд людський, між слів сховавши зиму...
Пульсують скроні щемним відчуттям,
Нестримно жалить час своїм чеканням
Скажіть...лиш правду... чи вартує вам
Тривожить душу тим моїм писанням?
28.11.2017 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2017
автор: VIRUYU