ЗОЛОТАВА ОСІНЬ
Красуня осінь розпустила довгі коси
у вальсі кружляє багряне листя на вітру
над бистрою водою шепочуть верболози
проводжають,- Бабине літо в дощову імлу.
Золотава Осене -усміхнись поміж кленові віти..
подаруй, промінь тепла... не тривож душу мою-
із за синіх гір іде зима.. засіє снігопадом квіти,
дай ,налюбуватись Листопадом -в Осінь Золоту.
Прошу, зупинись на мить !!!-моє Бабине літо...
не спіши, не біжи так швидко вдаль від мене
нахили райдужні дні подаруй троянди квіти...
нехай у моєму вікні відзеркалює блакитне небо.
Золотава щедра осінь -неба тиха просинь
із тонкої ниті мережить білосніжну вуаль-
у пахощах розмаю троянда красу медоносить
і Осінь, на волося росипає листя і додає жаль.
У царстві осіннім опадає додолу жовте листя...
осінь крилом птаха змахнула у сизім тумані---
на прощання ,заспівала мені журавлину пісню
що мине зима, і весною зацвітуть квіти ранні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762852
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.11.2017
автор: Чайківчанка