Пробіжить все,згадаєш,але не вернеться,
без кого жив,без кого помирав.
Та усмішка,хто ж так усміхнеться,
щоб цілий світ губами зупиняв.
Щоб тільки з нею я лягав і просинався,
й дотик був сніданком,в ніч забувши про манери.
Й тобою завжди наповнявся,
блукав у глибинах Венери.
Я розтворявся у твоїй красі,
в ніжному голосі заслухалась мрія
І згубивши себе й твою свіжість в росі,
не полишає віра й надія.
Не полишає момент знову відчути,
закрити очі,й довго мовчати.
З ким проживу,ніщо не забути,
Кого любив,і хто вмів кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: V1TaL1o