Ну ось і все, минає осінь...
Уже майже не видно неба просинь...
Все чорно-сіре, вже зима іде на зміну.
Прощання осені малюю аквареллю
Я сумну картину...
Стоять дерева почорнілі, голі...
Холодний вітер злий лютує в полі,
На скрипці ноти суму виграє...
І чорна, чорна на полях стоїть рілля.
Відпочива... стомилася земля.
На сонці пізньому блищить озимина
І тільки око тепер радує вона.
Злітає чорних воронів у небо зграя.
І вже не видно в небі журавля...
Природа знову засинає,
Жде поки снігом вкриється земля.
...І дощ холодний знову в шибку стука.
Мені сумні він думи навіва...
І у житті моєму знову
Сьогодні чорна смуга чергова...
29.11.2017 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762944
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Zoja