Калина тішить зір намистом,
але в душі зітхає щем:
бач, розплатилась осінь листям,
(упало золотим дощем)
за, – феєрверком проминуле, –
розкішне дефіле принад...
Тепер, промерзлу, всі забули,
і покидає листопад.
Натомість, йде зима у гості.
А віддзвенять різдв'яні тости –
то й недалеко до весни.
Повернеться і літо, й осінь...
А серце молитовно просить:
– Дай, Боже, – з миром, без війни...
29.11.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762964
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Світлана Моренець