Народилася ми, друзі, в чарівному краю,
Де у кожній у оселі віру в Бога мають,
Де повітря кришталеве, де родючі землі,
Де прекрасні білі зими і де весни теплі.
В цьому краю завжди жили працьовиті люди,
І у ньому завжди, друзі, на столі хліб буде,
Бо у нас улітку люди землі обробляють,
А по осені багаті врожаї збирають.
Бо лише родючі землі й руки працьовиті
Зможуть неньку-Україну знову відродити.
Годувальницю святую і боголюбиву,
Відтворити, як красуню гарну й чорнобриву.
Україну щоб всі люди серцем відчували,
І у ній в селі та в місті про родину дбали,
Щоб були смачні вечері та міцні родини,
І щасливі жили люди в рідній Україні.
Кожен з нас крізь душу й серце творить свою долю,
Любить неньку, прагне щастя і шанує волю.
І казати завжди буду я донці та сину:
Вірю в Бога, в рідну землю - вірю в Україну!
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Oleksandr Poprotskyy