Струна розмовляє, сміється і навіть, коли мовчить,
Мене обіймає ... собою, своїм звуком ... вона мене вчить,
Бачити хоч іноді тобою,
Другом, коханою і навіть чужою.
Струна не ображає, навіть коли бринить,
Її ж треба торкатися ніжно. Кожної лінії її тіла,
І не спішити звісно, щоб вона не затремтіла …
Струна іноді плаче, коли ти її справжню не бачиш.
Не думаючи, що її від грубого дотику болить.
Ти вважаєш, що вона байдужа,
А то її душа втомилась і мовчить ….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763021
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Дружня рука