Мама з Адріанкою неквапом йшли доріжкою ботанічного саду, насолоджуючись безвітряним осіннім днем.
- Хто це зробив? – запитала маленька Адрі, показуючи на величезну купу зірваних чорнобривців. – Ще вчора вони квітли на клумбі, неначе маленькі сонечка, а зараз - зірвані і холодні…
Адрі похнюпилася. Мама уважно поглянула на донечку і відповіла: "Адрі, люба моя, не хвилюйся!
Ці зірвані квіти чекають, поки садівник складе їх у візок і відправить у пологовий будинок. Пологовий будинок, це місце, де народжуються діти. Вісім років тому мене твій тато також відвіз у пологовий будинок, і там народилася ти, Адріаночко.
Ось так і чорнобривці. Он бачиш, під кожною квіточкою є брунатна коробочка. У тій коробочці зовсім скоро народяться багато насінин – діток чорнобривчика. А навесні садівник візьме насіннячко і висіє у землю.
І ми знову милуватимемося з тобою яскравою клумбою чорнобривців".
29.11.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2017
автор: Мазур Наталя