Він палко так її і не обняв,
і не сказав „Кохаю“ прямо в очі,
бо й про кохання ще тоді не знав,
не те що пестувати стан дівочий.
Її він не притиснув до грудей
і не сказав „Люблю, моя лебідко“,
бо скільки їх таких, малих дітей,
голодомор спіймав у хижу сітку…
Той владомор, як пес на поводку
в руці скаженого уже від крові ката,
забрав усіх: і сина, і доньку,
і стариків, і навіть маму з татом…
Косила смерть великих і малих,
гуртом вмирали люди й поодинці.
Прищавий вождь відкрив Пандори міх
і все тому лише, що українці.
28.11.2017
https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763044
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.11.2017
автор: Олександр Мачула