Давно вже висохла трава.
Косилась тим, хто в батальйоні.
Він кров за край свій пролива,
Дружина теж у медзагоні,
Бо ворог топче землю їх.
Нема кози, згоріла хата.
Давно не бачили своїх,
Дітей забрала його мати.
І хоч не поряд він, вона –
Одну велику роблять справу:
Воюють, адже йде війна,
І їхні дії чесні, праві.
Із ним трофейний автомат.
Ні камуфляжа, ані берців
Не міг він з ворога знімать,
Хоча і був у небезпеці.
Та ось знайшовся волонтер,
Такий же сміливий, хоробрий,
Підкинув одяг, бетеер,
Обув, на перший погляд, добре.
У нього вже не батальйон,
А полк, стоять на смерть готовий,
Щоб вигнать «руське стадо» вон,
Й радітиме Донбас від того.
Він є розвідник, знає це,
Від нього доля всіх залежить.
Знайшов якось в траві кісце.
Сховав. Нехай це не бентежить:
Ще мир повернеться сюди,
Збереться вся його родина,
Він вип’є свіжої води
Й косити буде знов долину.
24.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763089
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Ганна Верес