Душі так тісно у своєму тілі,
у небо прагне знестись до творця.
Думки воскреслі і думки зотлілі
коловоротять в душах без кінця.
Шліфуєм Всесвіт силою думок,
пірнаєм в порожнечу існування.
В нас під ногами плетиво кісток,
яким судилося лише мовчання…
У наших душах внутрішня краса,
тілесні іспити її лише ґартують.
Хоч би яка не насувалася гроза,
а світлі душі ангели врятують.
травень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763129
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 30.11.2017
автор: Пасічник Анатолій