Серед осінньої терпкої тишини
Знайди мене, загублену в безодні.
Знайди мене (і не колись – сьогодні!)
Та в світ широкий двері відчини.
Хай з голубої неба глибини
Враз бризне дощ – розмиті акварелі.
Травневі солов’їні трелі
Із пам’яті далекої звільни.
Ти не спиняй свій біг шалений ні на мить
Серед широких зоряних галактик,
Де легко нам було удвох літати.
Нехай мій смуток швидше одболить…
І, ставши на твої широкі крила,
Тобі я в очі пильно зазирну
Та дивовижну таємничу силу,
Що зветься Вічністю, нарешті осягну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763177
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2017
автор: Винник Людмила