У моє східне віконце Піднімається все вище,
заглядає зранку сонце, нагріває вже й горище,
тепло мені посилає, мені лагідно моргає,
світлом дім мій наповняє... до роботи закликає...
Я звичайно вже проснулась,
ранку лагідно всміхнулась...
Маю я завжди турботи,
поспішаю до роботи...
Я виходжу на подвір"я, Накормлю котяру Рудю,
усміхаюсь сонцю й вітру, й про собачку не забуду,
по землі легко ступаю, півня звісно й курочок
господарство оглядаю... і гусей, і ще й качок ...
У дворі попідмітаю,
квіти свої доглядаю,
на городі попрацюю,
з сусідами поспілкуюсь...
Як стомлюсь відпочиваю, Я усіх їх пам"ятаю,
горизонт я споглядаю, пам"ять вічна, я це знаю...
знаю там, за горизонтом,- Я їх бачу журавлями,
мої рідні пливуть фронтом... лелеками й лебедями...
І посиджу, й посумую,
десь думками помандрую,
щось приємне пригадаю,
і цікаве прочитаю...
Потім знову попрацюю, Пообідаю і знову,
що стомлюся я відчую, я шукаю справу нову,
тоді йду уже до хати, у домашнім господарстві,
обід пора готувати... вистачає їх насправді...
Бува згадую війну,
вже не в снах, а на яву,
не напружую уяву,
бо все й нині пам"ятаю...
А коли вже звечоріє, Люблю сидіть вечорами,
тоді знов мені зоріє, і з газетами й книжками,
в моє західне віконце: не минаю й інтернет,
"На добраніч!"-моргне сонце... поповнюю інтелект...
Так проходять дні за днями,
поміж справами й ділами...
Зима, весна,літо, осінь,-
сніг, дощі і квіти,й просинь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2017
автор: геометрія