Коли не писала - я помирав,
Ховаючи смуток за штору,
В душі кровоточила дивна діра:
Сльоза́ми... відтінку кагору.
Не суть, що бар'єр - клята плата екрану!
Несуть зорі звістки щоночі
Про твої бажа́ні, як fata Morgana,
Ті очі... в видіннях пророчих.
Твій образ зіницями не відпускаю
Й, можливо, немає потреби -
Я, наче натомлені води Біскаю,
Постійно хвилююсь за тебе.
Мов скрипку береш мої струни душі
Й заводиш мелодію ти́хую...
[i]Постскриптум:[/i] Продовжуй писати вірші...
Так сталось, що я ними дихаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2017
автор: Віктор Ковач