Прийми мене не ідеальну, світе.
Таку, як є. В намисті протиріч.
У пеклі вогнянім мені горіти,
Що заточила слова гостру річ.
Я помилялась. Ображалась. Грішна.
І ображала інших. Хай болить!
А потім так було мені невтішно,
Що не могла ні дихати, ні жить.
Та не вертались ні слова, ні звуки,
(Я знаю, що вони не горобці!)
Клювали інших, як голодні круки.
В чужий город котились камінці...
Я скільки шкодувала, що сказала.
Влучала слова пущена стріла.
Але не шкодувала, що змовча́ла,
Що недругу правицю подала.
Над нами Бог. Він бачить і розсудить.
Щоб серце не каралось, не пекло,
Допоки живемо на світі, люди,
Давайте не скупитись на тепло!
Ніна Третяк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763457
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Ніна Третяк