Розмиті каплями дощу силуети за вікном.
Крокує вдаль моє життя.
Скільки загадано мрій серед зірок
під мелодію вітру і шум джерельця?...
Нездійснені обіцянки стираються часом!
Порвані фіранки летять полями в небуття…
Вони, як мрія, полетять… і забудуться,
і вітер без жалю відправить їх у чужі краї…
01.12.2017
© Марія Семців
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763575
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Марія Андрійчук